Сьогодні, 25 травня, на Національному військовому меморіальному кладовищі перепоховали другого голову ОУН Андрія Мельника та його дружину Софію Федак-Мельник. Їхній прах повернули з Люксембургу до України через десятки років після смерті. НЗЛ поспілкувалися з дослідником українського визвольного руху Ігорем Бігуном про подружжя Мельників.
Що ми знаємо про Андрія Мельника? Майбутній голова ОУН Андрій Мельник зростав на Дрогобиччині в сім’ї громадського активіста. Під час Першої світової війни він добровільно вступив до легіону Українських січових стрільців, хоча мав звільнення від військової служби за станом здоров’я. За словами історика Ігоря Бігуна, найкраще Мельник проявив себе саме як старшина легіону Українських січових стрільців в армії Австро-Угорщини та як один із творців формування Січових стрільців Армії УНР під час визвольних змагань 1917–1921-х років.
У 1916 році Андрій Мельник потрапив до російського полону, де в таборі для військовополонених у Царицині (нині — Волгоград) познайомився з засновником ОУН Євгеном Коновальцем. Пізніше Мельник став першим крайовим комендантом Української військової організації (УВО) на західноукраїнських землях. За цю діяльність він відбув чотири роки у польській в’язниці, де пережив тортури. Після звільнення, за словами історика Ігоря Бігуна, Мельник уникав активної участі в підпіллі й працював легально — управителем маєтків митрополита ГКЦ Андрея Шептицького.
Чому постать Мельника називають суперечливою?
Водночас у біографії Андрія Мельника рідко згадують епізод наради, скликаної Симоном Петлюрою 11 квітня 1919 року в Здолбунові. За словами Ігоря Бігуна, тодішній начальник штабу Дієвої армії УНР Мельник виступав за перемир’я з більшовицькою Росією та концентрацію сил у боротьбі з Польщею.
Після смерті засновника ОУН Євгена Коновальця очолив організацію Андрій Мельник. Однак у 1940 році вона розкололася — на ОУН на чолі з Андрієм Мельником (відому як ОУН(м) або ж мельниківців) та на Революційну ОУН, яку очолив Степан Бандера (відому як ОУН(б) або ж бандерівців). Історик зазначає, що під час німецько-радянської війни ОУН(м) під керівництвом Андрія Мельника переважно співпрацювала з Третім Райхом, навіть попри репресії з боку гітлерівських спецслужб. Також історик каже, що ОУН(м) не підтримала Акта відновлення Української держави 30 червня 1941 року, ініційованого ОУН(б).
Що відомо про Софію Федак-Мельник? Софія Федак-Мельник була співзасновницею осередку «Пласту» у Відні. Її родина була тісно пов’язана з українським націоналістичним рухом. Зокрема, брат, Степан Федак, входив до УВО; батько, Степан Федак, був відомим філантропом, юристом і директором «Дністра», якого сучасники жартома називали «тестем ОУН», а її сестра Ольга була дружиною засновника ОУН Євгена Коновальця.
У 1920-х роках Софія підтримувала Андрія Мельника під час його ув’язнення польською владою, а після звільнення вийшла за нього заміж. Після загибелі Коновальця у 1938 році подружжя виїхало за кордон, де Мельник очолив ОУН. Під час Другої світової війни вони перебували під домашнім арештом у Берліні, а в 1944 році були інтерновані нацистами до концтабору Заксенгаузен.
Життя та смерть у Люксембурзі. Після Другої світової війни подружжя Мельників оселилося в Люксембурзі. Андрій Мельник продовжував політичну та організаційну діяльність в еміграції, зокрема у 1957 році запропонував створити світове об’єднання українців. Уже після його смерті ця ідея стала основою для заснування Світового конгресу вільних українців. Водночас Софія Федак-Мельник працювала в банківській сфері й допомагала чоловікові підтримувати діяльність ОУН(м) та впорядковувати матеріали з історії визвольного руху.
Андрій Мельник помер 1964 року в німецькому Кельні. Його поховали в Люксембурзі, де він прожив останні 18 років. Софія Федак-Мельник пережила чоловіка на понад чверть століття й померла у 1990 році.
Що означає це перепоховання для України? На думку історика Ігоря Бігуна, перепоховання історичних діячів на території України є важливою подією. Завдяки цьому українці матимуть змогу відвідувати Національний пантеон і вшановувати пам’ять загиблих. Водночас, за словами Ігоря Бігуна, те, що цей процес розпочався саме з перепоховання Андрія Мельника, може ускладнити сприйняття всієї кампанії, адже він залишається доволі суперечливою постаттю в історії українського визвольного руху.
Що ще відомо? Перше поховання відбулося відповідно до ухвали Кабміну про перепоховання на Національному військовому меморіальному кладовищі (НВМК) видатних борців за незалежність України у 20 столітті. Заступниця керівника Офісу Президента Ірина Верещук також зазначила, що має бути закон про пантеон видатних українців, який визначить основні критерії, хто може бути перепохований в Україні.
Ще у березні 2026-го голова Офісу Президента Кирило Буданов доручив напрацювати ідеї щодо створення пантеону видатних українців. Йдеться про перепоховання видатних українців, які захоронені за кордоном. За його словами, значну роль у цьому процесі має відіграти НВМК. На запит НЗЛ у відомстві відповіли, що станом на 30 березня 2026-го не отримували доручення щодо напрацювання ідеї створення пантеону видатних українців. Також представники НВМК не брали участі в нараді 28 березня, де обговорювали створення пантеону. Проте перше перепоховання у межах ініціативи відбулося саме на території НВМК.
Співробітник Українського інституту національної пам’яті Іван Стичинський у коментарі НЗЛ зазначив, що пантеон видатних українців та Меморіал українських героїв — це різні проєкти. Зокрема, пантеон видатних українців — це ініціатива щодо перепоховання видатних українців, які захоронені за кордоном.
