Бур’яни теж мають власні назви

У центрі сучасного мистецтва PinchukArtCentre незабаром відкриється виставка з кількома роботами Алевтини Кахідзе. Одна з них — відеоробота «Я можу бути дівчиною з блакитними очима», створена понад двадцять років тому. У ній художниця вдягає блакитні контактні лінзи — немов іншу ідентичність. Відео уповільнене: одягання відбувається без дзеркала — буденний акт стає майже насильницьким.

Очі Алевтини — карі. Прізвище — грузинське. Пізніше ми ще будемо говорити про подвійну ідентичність і міжгенераційну колоніальну травму. А поки що — шукаємо місце для інтерв’ю. Вирішено, що з вином.

Дорогою встигаємо коротко згадати художній ліцей, директоркою якого Алевтину призначили торік. Художниця показує мені фотографії своїх «інтервенцій»: відсунула меблі, що затуляли вітражі на вікнах ліцею, і запропонувала студентам вигадати для них назви. Виявилося, вітражів раніше ніхто не помічав.

Те, що наприкінці 2025 року Алевтина Кахідзе очолила художній ліцей імені Тараса Шевченка, викликало хвилю невдоволення. Як це часто буває, навколо події окреслилися два табори: ті, хто переживав за традиції закладу — читай: академізм як єдина художня мова, — і ті, хто цих побоювань не поділяв. Були й ті, кого тривожила сама невідомість — передусім батьки, які не отримали належної комунікації про зміну директорки. З часом суперечки вщухли, комунікація владналась і настала щоденна робота.

Пропозицію обійняти посаду Алевтина отримала від Міністерства культури. Прийняла після вагань і довгих міркувань. «Я подумала: це невідповідально — так багато критикувати систему освіти, а коли мені кажуть: бери й роби — відмовитись».

Сама Кахідзе має три історії формальної освіти. Перша — технічна: сім’я не одразу підтримала рішення навчатися мистецтва, тож Алевтина вступила до Дніпровської академії будівництва та архітектури. Ці знання, каже вона, виявляються корисними й нині — у перші місяці роботи в ліцеї вона займається тепломережею, водостоками і паркуванням. 

До Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури в Києві вступила не з першого разу: приїхала зі Жданівки, що на Донеччині, в Горлівському районі, показати малюнки — і не отримала допуску. «В цьому ліцеї я бачу те саме. Приїжджають діти, дають стос творчих робіт — і не отримують допуску». Для допуску потрібен певний набір академічних малюнків, які годі опанувати без підгото