Прапор досі чекає

29 квітня 1918 року

Севастопольський рейд виблискує, ніби чисте скло. Ближче до вечора палубою лінійного корабля «Юрій Побідоносець» відлунює наказ командувача: «Фльоті підняти український прапор!».

Чується:
— Стати до борту!

І опали червоні та чорні плахти.

— На прапор і гюйс — струнко! Український прапор піднести!

Сурми прорізають повітря, свистки підстаршин відбивають ритм. У височінь здіймаються блакитно-жовті полотнища — одночасно на цілій великій фльоті Чорного моря.

Приблизно таким цей день зберіг у своїх спогадах старший лейтенант військово-морського флоту УНР Святослав Шрамченко.

Так офіційно Україна підтвердила: у неї є не тільки земля, а й море.

***

1917 рік

Тодішній Чорноморський флот складався із 40 тисяч людей — 60 % моряків та офіцерів народжені в Україні — та з десятків лінійних кораблів, крейсерів, есмінців та підводних човнів, збудованих у Миколаєві чи Херсоні. Та війна вирувала, вирували повстання, і берегами українських морів неслося питання — хто за кого? З підпілля виходить гурток «Кобзар», який у Севастополі створив Україн