Сакральна географія

Те, що нас оточує, так чи інакше впливає на нас. Століттями живучи на одній території, ми створюємо особливий зв’язок із довкіллям, яке говорить до нас, захищає, сповіщає, попереджає і підтримує.

Фольклористи люблять наводити приклад австралійських корінних народів, у яких міфи надзвичайно тісно вбудовані в географію. Час сновидінь — так перекладають термін «altjira» (або «alcheringa»), тобто час, у якому відбуваються всі події розповідей: від створення світу до устроїв життя. Це особливий спосіб усвідомлення хронотопу, коли межі сакрального і профанного стираються, а міфологічного минулого і майбутнього як таких — не існує. Предків уявляють сакральними сутностями, які як ходили по континенту, визначаючи його ландшафт, так і ходять. Створивши цей часопростір одного разу, вони знову й знову сюди повертаються.

Для аборигенів Австралії час і простір злиті в одне ціле, нерозривні та єдині, тож єдина «навігація» у часі сновидінь — географічна. Усе, що оточує місцеві народи, — кожен кущ, річка, пагорб — є сакральним.

Існує поняття «пісенного шляху» (англійською усталився переклад «songline») або «шляху сновидінь», яке означає і маршрут, яким кочують місцеві народи, і одночасно міф про подорожі. Фактично замість паперової мапи чи GPS аборигенне населення Австралії послуговувалося піснями. Тому в цих те