Хто з’їв моє м’ясо?

2018

***

Пам’ять міського простору в Чернігові тривожили Коцюбинський, Грінченко, Самійленко й Тичина — меморіальні дошки у центрі міста підтверджують усіх.

Колись до Чернігова на кілька днів приїздив Пушкін, тому російському поетові ще за імперських часів установили бюст в історичній частині міста. Разом із надмогильним погруддям Коцюбинського той бюст якось викрали, аби здати на брухт. Кілька тижнів український та російський класики, загорнуті в мішковину, лежали в лісопарку, а після — у поліції, яка не наважувалася повернути їх недбалому місту.

Поза тим, у день смерті Левка Лук’яненка пам’ять знову стривожила Чернігів.

Виявляється, існує вулиця, дім, номер дому, квартира й колишнє місце роботи. Виявляється, Лукʼяненко півтора року жив і працював тут після повернення з п’ятнадцятирічного ув’язнення за ідею самостійності України, і місцевим судом був засланий ще на десять років позбавлення волі та на п’ять років заслання.

***

У місті подумали: якщо жив у Чернігові, добре було б вшанувати пам’ять і назвати на його честь вулицю.

Жив на Рокоссовського? Отже — Рокоссовського змінити на Лук’яненка. І було б незле встигнути до Дня Незалежності. Ще ж є понад місяць.

Вулиця Рокоссовського, закладена в кінці 1960-х, нині — одна з найбільших у Чернігові. Понад два кілометри завдовжки, має майже 80 будинків і шестисмуговий рух жвавим діловим проспектом — такий собі «другий центр».

«Пропоную Рокоссовського не чіпати років тридцять або й п’ятдесят, залишімо його нащадка