Хто перетворив FPV на зброю

Камера стежить, як військовий пробивається крізь високу траву, що від пекучого сонця віддає жовтизною. Чоловік обережно кладе на землю невеликий пристрій з антеною, надягає окуляри. На екрані стеження раптом з’являються жовто-зелені поля і зруйновані хати. Серед них виділяється хата із синіми дверима, біля неї хтось ходить. 

— Залітаю в сині двері? — запитує пілот. 

— Залітай! 

— Четверта хата, сині двері. 

— Єєєєєє! — усі разом зриваються військові. 

Синіх дверей більше не бачимо — непроглядний дим. 

— Не вибухнув? — пілот знітився. 

— Та йобнуло нахуй! Добрий день, блять! Добрий день! — захлинається в радості штурман, який з мавіка допомагав FPV-пілоту прицілитися. Обабіч нього стоять двоє бійців, але трійці майже не видно: їхній камуфляж зливається з рудою глиною окопу.

— Я в них залетів, — від збудження голос пілота ламається й перетворюється на писк. — Ти бачив? Я у них тупо залетів. У двері, у двері, у двері, пацани! 

Хлопці розглядають на пульті мавіка, що відбувається на місці вибуху — десь за три кілометри від них. 

— Та нема вже синіх дверей… 

— Оно, вибігає, вибігає. Вибіг ошелешений, — каже штурман-мавікіст про росіянина. — Welcome to Ukraine, суки! 

Цієї миті вони ще не знають, що цей їхній крок, ось цей удар у сині двері, змінить історію війни.

У червні 2022 року хлопці з підрозділу «Сігнум», які ще вчора були цивільними, шукали хитрощів, які на тлі колосальної асиметрії в зброї та гнітючої на той момент невідомості щодо масштабу російської сили допомогли б їм і країні вижити. 

Це перше задокументоване на відео успішне застосування FPV-дрона як камікадзе в Україні. Пілот місії Сергій Жуковін любить повторювати: ідея лежала на поверхні.

Утім, досвід його команди показує, що відбувалося тоді по всій лінії фронту: екзистенційний страх трансформувався у відчайдушний винахідницький азарт і штовхав на рішення, які раніше здавалися божевіллям.

Вкупі з першими спробами перетворити FPV на бойову зброю.

Хлопці й гадки не мали, що вже через кілька років такі удари рахуватимуть сотнями тисяч на місяць, а масштаби виробництва таких FPV сягнуть мільйонів і в Україні, і в Росії. 

FPV-дрони стали масовими насамперед через брак артилерійських снарядів. Зрештою, цей вимушений «пластир», яким військові та волонтери латали дірки в українській обороні, змусив провідні армії світу переглянути власні підходи. 

Але це потім. А того червневого дня 2022 року Сергій відчував майже дитячу радість від того, що їхні відчайдушні пустощі вдалися. 

1. 

Усе почалося на риболовлі у 2020 році. Сергій Жуковін, на позивний Швайгер, поїхав туди з близьким другом Богданом, який прихопив із собою FPV-дрон, щоби зняти на камеру пейзажі Черкащини.

Богдан Минько — не класичний фанат кастомних дронів, які швидко розганялися та були напрочуд мануальними, тобто розсікали повітря лише завдяки майстерності пілота, за що й здобули популярність серед вузького кола інженерів та авіамоделістів. Це хобі Богданового дядька, а сам Богдан радше любив проводити час із ним, аніж копатися в нутрощах дронів. 

У всьому процесі йому подобалося хіба що літати.

Саме дядько подарував Богдану деталі для дрона й навчив літати. Той безпілотник Минько й приніс на зустріч із Жуковіним. Друзі вже давненько не бачилися, хоч і жили майже поруч в одному з містечок на Черкащині, — Сергій якраз оговтувався після ковіду. 

Коли Богдан почав облітати поле на FPV, у Сергія вперше зародилась ідея застосувати цей копійчаний квадрокоптер на війні.

— Слухай, якби ми були на війні, на цю штуку можна було б причепити вибухівку й точно залетіти в якусь бійницю. 

Тоді Сергій, доброволець першої хвилі АТО, дедалі частіше вертався думками до фронту й серйозно міркував про те, щоби знову взяти до рук зброю. Їм із Богданом заледве виповнилося по вісімнадцять, коли вони вперше потрапили на війну. І хоч невдовзі обидва повернулися до цивільного життя, той ранній досвід став для них визначальним. 

Думка причепити до FPV-дрона вибухівку вже витала в пов