Моє київське серце-костел і бабуся-риба

У передріздвяні дні, 19 грудня 2024 року, під російський обстріл потрапили центр столиці та костел Святого Миколая, який почали зводити 125 років тому. Його відновлять — і зроблять це за автентичними кресленнями.

1.

Київ, 28 березня 2022 року. Мені написала моя приятелька Вікторія: «Ще й отакий марш-кидок вчора зробила». Дивлюся: 1092 калорії, 5 годин і 18 хвилин, 34 667 кроків, 26,4 кілометра. З рідної Русанівки вона дійшла до Софійського собору й хотіла «кожний камінчик цілувати». Автобуси ще не їздили, метро запустили кілька днів тому й лише правим берегом, та й потяг треба чекати з годину, тому Вікторія простувала пішки.

Жартували, що 20 000 кроків ми робили в мандрівках, це могла б бути прогулянка Римом. Але тут — Київ, початок повномасштабної війни, і не прогулянка, а хода, справжня хода з лівого на правий берег, відстань справжньої любові, бажання дістатися до місця, про яке не можеш не думати, і просиш усі сили захистити цю велич, цю історію, цю культуру, цю частину самої себе від ворожих ракет. Софія — серце Києва, справжнє серце.

Один із наших тодішніх спільних страхів: ворог, безжальний до краси, обов’язково вдарить, коли краси стане багато. Ударить у нашу чутливість до краси. У серце Києва.

Я переймалася: коли заквітне абрикос, щойно місто перетвориться на місто наречених, його заллють кров’ю. Я навіть бачила, уявля