Під час великої війни Кіровоградська область стала прихистком для багатьох переселенців, які втратили дім й не мають куди повертатися. Місцеві волонтери організували для таких ВПО тренінги з психологічної підтримки, а також допомогли стати активними членами громад, у яких вони оселилися.
[Цей матеріал є частиною проєкту «Зміцнення міжсекторальної співпраці для соціальної згуртованості» (SC3), який співфінансується Британською Радою та Європейським Союзом]
§§§
Найбільше підтримки потребують сім’ї та молодь
До повномасштабного вторгнення Олена Арутюнян керувала обласним Молодіжним центром у Кропивницькому. З перших днів війни він перетворився на волонтерський штаб, а вже на початку березня центр став повноцінним громадським гуманітарним центром, де переселенці, що тимчасово оселилися у Кропивницькому, могли отримати різну допомогу.
«У цьому центрі ми організували допомогу переселенцям, що мешкають у Кропивницькому, але до нас приїжджали й мешканці інших громад району, які розповідали, що не мають можливості постійно отримувати допомогу чи долучатися до різних тренінгів, які ми організовували у місті. Це стало для нас поштовхом, щоб поширити допомогу й на громади», — розповідає Олена Арутюнян.
Тож із командою вирішила, що громади в межах району розташовані не так далеко від Кропивницького, а, отже, туди можна поїхати й запропонувати допомогу для ВПО. Йдеться не лише про гуманітарку, а й про соціальну та психоемоційну поміч.
Олена розповідає, що в межах своєї роботи вона давно співпрацює з Британською Радою в Україні, тож вирішила реалізувати свій проєкт із допомоги ВПО за підтримки донорів. Вона з командою виграла грантовий конкурс проєктів щодо надання екстреної допомоги у громадах у межах проєкту «Зміцнення міжсекторальної співпраці для соціальної згуртованості», який співфінансують Європейський Союз та Британська Рада.
«Проєкт “ВПОраємось з викликами разом” є відгуком на проблеми переселенців. Власне, коли ми їздили у громади, то побачили, що молодим людям і особливо молодим сім’ям дуже бракує підтримки, щоб соціалізуватися і стати частиною громади, де вони тепер проживають», — розповідає менеджерка Олена Арутюнян.
Ми хотіли допомогти ВПО асимілюватися у громадах
Так, завдяки проєкту переселенці у громадах отримали одяг, побутові речі, засоби гігієни. Загалом допомогу намагалися організувати таким чином, аби люди, які мешкають у гуртожитку для ВПО, могли отримати фактично всю необхідну поміч в одному місці.
Крім матеріальної допомоги, команда Олени організувала для переселенців та родин військовослужбовців тренінги із психосоціальної підтримки.
«У Кіровоградській області ВПО перебували не лише транзитом, велика кількість людей вирішила тут залишитися. У нас є переселенці з Донецької, Луганської, Херсонської, Дніпропетровської та Запорізької областей, є люди з Маріуполя й Енергодару. Деяких міст фактично вже немає, людям немає куди повертатися, тож ми намагалися організувати тренінги таким чином, щоб допомогти цим людям асимілюватися в місцевих громадах, щоб до їхньої думки дослухалися й вони стали активістами громад», — каже Олена.
Загалом у команді проєкту, крім Олени Арутюнян, є ще п’ятеро людей, серед яких фасилітатори та експерти, які проводили зустрічі з переселенцями. Зокрема, це й психологи, які організовували як колективні, так й індивідуальні консультації.
«Наприклад, під час тренінгів для дітей наша психологиня розповідала, як безпечно перебувати на вулиці в умовах війни, про протимінну безпеку. Для дорослих пояснювали, як проявити себе у громаді, куди звертатися за потреби», — додає Олена.
Проєкт не завершується
Загалом проєкт тривав два з половиною місяці й у ньому взяли участь близько 5 тисяч людей. Після завершення, каже Олена, команда продовжуватиме підтримувати зв’язок із учасниками. Зокрема, вони сконтактували їх із місцевими посадовцями і громадськими організаціями.
«Цей проєкт має сталість. Люди й надалі контактують вже з місцевими психологами, знають, як і до кого звернутися на місцях. Своєю чергою, місцеві також змінили ставлення до переселенців — їх більше почали сприймати як членів громади. Самі ВПО також долучаються до локальних ініціатив, щоб не тільки брати, а й давати щось громаді, у якій вони живуть», — каже Олена Арутюнян.
Після закінчення проєкту кілька учасників-переселенців працевлаштувались у міські структури.«Проєкт завершується, але допомоги ми не припиняємо. Ми запрошуємо їх на свої події й надалі будемо кликати, аби долучалися до нашого громадського центру, зверталися по психологічну підтримку. Крім цього, ми будемо допомагати їм писати заявки на гранти для своїх проєктів», — підсумувала Олена.
У колажах використані фото героїв
§§§
Проєкт «Зміцнення міжсекторальної співпраці для соціальної згуртованості» (SC3) розрахований на 36 місяців і покликаний забезпечити ефективне подолання викликів і реалізацію перспективних можливостей в галузі розвитку на місцевому рівні шляхом покращення співробітництва між організаціями громадянського суспільства (ОГС) та місцевими органами влади (МОВ) в Україні.
Він співфінансується Британською Радою та Європейським Союзом та здійснюється Британською Радою спільно з трьома досвідченими співзаявниками (ОГС): ГО «Міцна громада», ГО «Молодіжна Платформа», та Херсонським обласним благодійним фондом «Об’єднання», що розміщуються на сході, заході та на півдні України відповідно. Проєкт здійснюється на всій території України, за винятком тимчасово окупованих територій.
Цю публікацію було підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю авторів і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
