У Києві на площу Франка знову вийшли люди з картонками. Цього липня причина — у рішенні президента Володимира Зеленського звільнити міністра оборони Михайла Федорова.
Кадрові зміни Зеленський анонсував 12 липня, пояснивши їх зміною політичної стратегії. Уже 14-го Рада відправила у відставку уряд Юлії Свириденко, а ввечері 15-го, після зустрічі президента з Федоровим і керівництвом армії, стало відомо: міністр оборони покидає посаду.
Мітинг починається о 9:01 — після загальнонаціональної хвилини мовчання. Люди збираються із самого ранку, аби встигнути до голосування у Верховній Раді. Місце зібрання невипадкове — та сама локація, де рік тому, у липні, молоді українці протестували проти тиску на НАБУ і САП. Це одна з найближчих доступних точок до Офісу Президента в перекритому урядовому кварталі.
Молодь лине до площі суцільним потоком. Хтось уже несе із собою плакати, хтось дописує їх, присівши просто на асфальті. Написи традиційно креативні: «Та скіки можна?», «Міняйте полонених, а не міністра оборони», «Воювати дронами, а не людьми», «Федоров ON, Сирський OFF», «Ми може б промовчали, та якось піддістало», «Армії потрібна Дія» та багато інших.
«Хочеться змін в країні, а це знову відкат на декілька кроків назад, — каже Валерія, амбасадорка The Ukrainians Media. В її руках картонка, яка зручно поміщається в амбасадорську торбу. Торік Валерія переїхала до Києва з Дніпра і тоді ж встигла долучитися до протестів: — Це вже друга липнева революція. Минулоріч була перша. Як тільки переїхали в Київ, то подумали: “Ну все, ми вже тут, більше немає відмазок, що треба їхати. Треба виходити і відстоювати свою громадянську позицію».
Натовпом у кілька сотень людей котиться хвиля: народ тупотить, плескає і скандує, але спершу слів не розібрати. За мить звук докочується до задніх рядів — і молодь швидко підхоплює слова: «Уряд працює на народ! Уряд працює на народ! Уряд працює на народ!».
Якщо протиснутися між людьми і пробратися туди, де цю хвилю запускають, можна побачити, що вона починається стихійно. Просто хтось із натовпу вигукує першим, а далі слова розносяться сотнею голосів.
«Нам не все одно! Нам не все одно!», — викрикує хлопець, років 20. Його звати Єгор. І він — частий учасник протестів: як син військового регулярно ходить на акції щодо звільнення полонених.
«Я можу трошки некультурно сказати? — перепитує він, перш ніж відповісти на питання, чому сьогодні він на цій площі. — Я вважаю, що влада робить повну х*йню. Федоров старається впровадити хоч якісь зміни, а його міняють на *баного чорта. Навіщо? Ми, як народ, маємо думку, до якої треба прислухатися, тому що це наша країна, ми її будуємо».
«Україна — не Росія!», — запускає нову хвилю інший молодий чоловік. Він підготовлений серйозніше: має мегафон і бубон. 25-річний Захар жартує, що його участь в акції профінансувала мама — ще минулого літа дала йому гроші на мегафон. Тепер от знову згодився.
Поміж учасників та учасниць протесту можна помітити і публічних осіб: модель Даша Астафʼєва, режисер Олександр Хоменко, військовий та поет Павло Вишебаба. «Персоналістський режим, який у нас склався, набув типових форм: влада перестала навіть пояснювати свої кадрові рішення, — каже Вишебаба. — Очевидно, що справа не в окремих персоналіях, а в тому, що і у війську, і в суспільстві зараз зіткнулися два бачення — совкове й сучасне. Федоров асоціюється саме із сучасним баченням війська та процесів у ньому. Я, звісно, підтримую саме таке військо — технологічне, цивілізоване, гуманістичне, демократичне».
Пізно ввечері 15 липня Федоров підтвердив відставку в телеграмі: «Це була велика честь — служити українському народу на посаді міністра оборони». У прощальному дописі він перелічив, що його команда встигла зробити за сім місяців. Серед головного: відключення російських військ від Starlink, різке нарощування закупівель дронів — за чотири місяці більше, ніж за весь попередній рік, — перші тендери на далекобійну артилерію, контракти на ракети для Patriot і винищувачі Gripen, запуск «Логістичного локдауну», що мав порушити російську логістику й розпочати ізоляцію Криму. Визнав і те, чого не встиг: завершити трансформацію міністерства за стандартами НАТО, перевести всі закупівлі на тендери, побудувати культуру відповідальності. «Потрібно було ще рішучіше звільняти людей, які гальмували зміни», — написав він.
«Ви уявіть: перший нормальний міністр, який робить свою справу. Русня горить, корупції нема. Треба подумать, шось тут не так, — іронізує колишній військовослужбовець Георгій. Він прийшов на протест на протезі. — Це найтупіше рішення, яке я бачив в житті. П’ятирічна дитина до нього не додумається. Можливо, наша влада не зацікавлена в тому, щоб виграти війну?»
«Я не розумію, чому нам ніхто нічого не пояснив — звідки взялося це рішення, коли людина всім так подобається, — обурюється паблішерка Юлія. — У мене купа знайомих військових, які кажуть, що Федоров максимально ефективний. Бісить, що нам нічого не пояснили. Ніби наша думка не важлива».
Київ цього ранку не сам. Акції відбуваються майже у двох десятках міст — від Харкова, де люди зібралися на площі Свободи, до Львова, де мітингують біля пам’ятника Шевченку. В Івано-Франківську близько сотні людей з картонками стоять перед адмінбудівлею на Грушевського, у Луцьку збираються на Театральному майдані, у Дніпрі натовп поступово росте. У Миколаєві біля міськради стоять люди із плакатами «Москву тішить ваше рішення».
Ця історія створена завдяки підтримці Спільноти The Ukrainians — тисячам людей, які системно підтримують якісну незалежну журналістику.
