Українська мрія
Цей текст опублікований у друкованому журналі Reporters
У дитинстві я дивувалась, що не в усіх родинах були такі бабусі, як моя. Моя не пекла пиріжків, але вміла ловити рибу, водила джип, керувала всіма ремонтами й колола горіхи голіруч. А ще — робила літаки.
Ну, точніше, не зовсім так: бабуся (якій зараз 86) працювала з обладнанням, що пізніше встановлювали на літаках. А потім і сама була в команді, що створювала бортову автоматичну систему контролю для Ан-124 «Руслан». Але невже не в кожній родині хтось працював з літаками, думала я в дитинстві, позираючи на моделі «Ан»-ів на книжкових полицях у себе вдома.
На «Антонові» працювали три покоління моєї родини: прадід Микола та його син (мій дід) Борис, прабабусин брат Олександр і його син Володимир, бабусин батько Іван, моя бабуся Галина (і обидва її чоловіки). Навіть моя мама провела тут рік, працюючи в технічній бібліотеці.
Хто кого вибрав: чи це вони захотіли повʼязати своє життя з літаками, чи авіація сама обирає
На жаль, перший доступ до цього тексту має Спільнота The Ukrainians Media
На щастя, зараз у вас є можливість приєднатися!
Що ви отримаєте
- Емейл-розсилка «TUM зсередини»
- Екоторба «Ambassador»
- Ранній доступ до текстів TUM
- Digital-доступ до історій Reporters
- Доступ до онлайн-зустрічей
- Доступ до офлайн-подій
- Книжковий та інші клуби
- 30% знижки на паперовий Reporters
- 4 друковані номери Reporters на рік
- Знижки на книжки TUM Publishing
від 416 грн/міс
Ви вже у Спільноті? Увійти
Ознайомитись з виданням
