Міська кухня української інтелігенції

Де полюбляв ласувати морозивом Михайло Грушевський? Яких українських страв не вистачало Миколі Лисенку, коли він разом із дружиною Ольгою О’Коннор перебував за кордоном? Яке варення готували в родині Лесі Українки? Про це та інше розповідає дослідниця практик повсякденності та історії гастрономічної культури ХІХ — початку ХХ століття Ольга Казакевич. 

Оскільки українська культура в ХІХ столітті, а з нею і народні кулінарні традиції, асоціювалися переважно із селом, наші уявлення про гастрономічні практики української міської інтелігенції доволі бідні, зауважує науковиця. Тоді як тогочасна українська кухня формувалася у цілковитій взаємодії сільського й міського просторів, культурних переплетінь та локального гастрономічного досвіду, який впливає на нас і сьогодні.

Почнімо з того, чому кулінарні традиції міської української еліти випадають із поля зору й чи достатньо про них матеріалів? Що порадите почитати для знайомства із цією темою?

Народну кулінарну культуру справді насамперед пов’язують із більш традиційним середовищем, адже сільська місцевість сприймається як сталий, автентичний простір, якому меншою мірою притаманне проникнення нового. Тож ми маємо чимало досліджень наших етнографів, які наголошували саме на вивченні сільської гастрономії. Натомість інформація про гастрономічну культуру української міської еліти представлена фрагментарно. 

Знаходимо її у спогадах, листуванні, замітках чи щоденникових записах. Наприклад, про традиції родини Лисенків-Старицьких цікаві свідчення залишила Валерія О’Коннор-Вілінська, яка дуже колоритно описує святкові й буденні застілля родини. Про кулінарний досвід власної сім’ї і традиції кола українофілів маємо спогади Людмили Мищенко. Гурман Михайло Коцюбинський у листах неодноразово згадує про різні страви і власні гастрономічні уподобання. Також у багатьох побутових творах наших класиків-літераторів ХІХ століття знаходимо щось і про традиції гостинності, і про страви, які віддзеркалюють українську кухню. 

Чи можемо із цих записів дізнатися, як українська міська інтелігенція формувала своє меню? І чи можна прослідкувати там балансування між європейськими віяннями та народними традиціями? 

Їм цілком вдавалося поєднувати знайомі з дитинства страви, але також привносити нові кулінарні практики