Смак після бою

Хтось без солі, хтось сильно перчене, нарізане бойовим ножем, смажене, варене, запечене у грубці. Військові у зоні виконання й у своїх прифронтових домівках готують смачненьке, повертаючи собі відчуття справжнього дому. Фотографка та військовослужбовиця окремого батальйону «Вовки Да Вінчі» Анастасія Вербова документує, чим саме харчуються її бойові побратими. 

Ровер, інженер саперного взводу

У грубці потріскують дрова — тепло поволі розливається кімнатою. Ровер кладе до зварених макаронів три види м’яса: тушонку, паштет і курку, яку передала дружина одного з побратимів. Грубка тут і гріє, і допомагає з вечерею. Влітку ж хлопці перебираються в літню кухню приватного будинку. По сусідству живе його власник — тимчасово передав дім батьків військовим.

Разом із Ровером у будинку живуть іще п’ятеро. Трапляється готувати вечерю на всіх — коли побратими потомлені вертаються з позицій. Роверу подобається вечеряти разом — тоді і поговорити можна, і посміятися. Проте таких вечорів небагато, бо часу завжди обмаль. 

Аби досягти бажаного смаку, Ровер час від часу занурює ложку у каструлю та куштує страву. Сьогодні він готує прості макарони. Колись же добре знався на пастах: у ресторанах завжди замовляв карбонару, аби зрозуміти, де її готують найкраще. Три