Чоловік без землі нічого не значить

«Не кажи: дача, — насмішкувато морщить ніс дорога мені жінка, вмостившись у кріслі, що лишилось у спадок від попередніх власників і, певно, досі береже на собі їхні відбитки. — Кажи краще, — радить вона, — заміський маєток!». Ми сміємось, уявляючи себе інтелігентками з минулого, сучасницями не менш як Кобилянської та Українки, що, так само як і ми тепер, сиділи колись у маєтку Кобилянської на Буковині. Таке легко малюється, коли усвідомлюєш, що тобі — як і більшості жінок на Ñ