[Текст опублікований за підтримки Work.ua — сайту із пошуку роботи №1 в Україні]
Колись вчений Алан Кей казав так: «Найкращий спосіб передбачити майбутнє — сформувати його». Але як створювати майбутнє в умовах постійної турбулентності та невизначеності? Як успішним організаціям будувати свою історію? Вони повинні самостійно приймати рішення про те, що буде далі? Як визнаним брендам дотримуватися своїх обіцянок і при цьому догодити новим клієнтам з іншими цінностями та побажаннями? Як керівникам впевнитися, що здобуті важкою працею знання та досвід не обмежують уяви працівників?
Ці питання виокремлюють організації та лідерів, чиї найкращі роки ще попереду, від тих, які застрягли у минулому. Коли я робив дослідження до книг і статей для HBR, то поставив собі за мету якомога уважніше стежити за тим, кого ці питання заряджають енергією, а не паралізують. Розмірковуючи про них і про склад розуму, який визначає їхні дії, я зрозумів, що практично кожен із таких лідерів належить до однієї з чотирьох категорій.
Той, хто прагне нових знань
Одне з головних джерел задоволеності керівника — можливість бути вчителем, ділитися набутим під час кар’єри досвідом із молодими колегами. Однак, коли справа стосується створення майбутнього, то найбільш спраглими учнями виявляються ефективні та креативні керівники. Вони постійно запитують у себе: «Чи вчуся я так само швидко, як змінюється світ?»
Генеральний директор компанії WD-40 Гаррі Рідж, мабуть, керівник, який одержимий новими знаннями. Під час його керівництва були впроваджені інновації і компанія пережила небувалий ріст. У чому секрет успіху WD-40? Рідж прагнув створити компанію, де працюють «маніяки знань», які прагнуть ознайомитися з новими технологіями і бізнес-моделями. Він створив спеціальну групу топ-менеджерів і технічних фахівців під назвою «Команда завтрашнього дня», щоби максимально швидко поширювати нові знання у компанії. Він перевіряв потяг до нового, ставлячи колегам своє улюблене запитання: «Коли ви востаннє пробували щось уперше?» Керівники, яким є місце в майбутньому, прагнуть вчитися так само швидко, як змінюється наш світ.
Самознищувач
Що довше ви працюєте в галузі і що більших успіхів досягаєте, то важче знаходити нові моделі, можливості та шляхи розвитку. Занадто часто досвідчені керівники дозволяють своїм знанням обмежувати уяву. Це серйозна проблема, адже опираючись на застарілі ідеї, навіть якщо колись вони були успішними, майбутнього не побудуєш.
Відома громадська активістка Розанна Хаггерті внесла неоціненний вклад у боротьбу з проблемою відсутності житла. Але найбільшим (і найреволюційнішим) досягненням стала кампанія «100 000 будинків», яка змусила її переглянути всі свої переконання. «У розпачі я дійшла висновку, що наші методи вирішення проблеми за своєю суттю обмежені, — каже Розанна, — і нам потрібно позбутися самих себе».
Заново створити себе виявилося неймовірно важко, але в той же час абсолютно необхідно. «Часто гордість за вашу ще зовсім свіжу ідею стає перешкодою, через неї ти не бачиш наступної», — попереджає Розанна. Лідери, яким є місце в майбутньому, розуміють, коли настав час «самоліквідуватися».
Впертий оптиміст
Лідерство вимагає як емоційних, так і інтелектуальних зусиль. Те, як ми себе позиціонуємо, наші погляди і думки формують напрямок дій, які ми вважаємо необхідними для докорінних змін у часи нестабільності.
Джон Гарднер, легендарний теоретик у тематиці життєвого циклу організацій, бачить у видатних керівниках людей, які випромінюють «незгасний оптимізм». За його словами, «майбутнє не може бути створене людьми, які в нього не вірять. Його будують мотивовані особистості, ентузіасти, які дуже хочуть чогось і вірять в це».
Молода компанія Metro Bank, заснована підприємцем Верноном Хіллом, прагне змінити майбутнє фінансового обслуговування у Великобританії і готова заразити всіх своєю енергією і впевненістю. Бізнес-модель, що орієнтується на клієнтів, покликана відродити сферу діяльності, відому своїм кепським сервісом. Але стрімкий розвиток банку визначає тип мислення, який втілює Хілл. «Якщо ми не збережемо відчуття енергії, то не донесемо свого послання». Саме тому компанія шукає керівників, які запалюють ентузіазмом і місією банку. Побудувати щасливе майбутнє для компанії не вдасться, якщо вам байдуже, яким воно буде.
Невтомний експериментатор
Є один неприємний факт про майбутнє, про який мало хто хоче згадувати: найнеймовірніші досягнення з’являються завдяки невдалим проектам, провальним продуктам і безрезультатним ініціативам. Тому керівники майбутнього готові підтримати численні ідеї, пам’ятаючи, що більшість із них втіляться не так, як було задумано, а деякі виявляться в рази важливішими, ніж можна було собі уявити.
Чи уособлює хтось із керівників дух експериментаторства краще, ніж Джефф Безос? Гендиректор Amazon став найбагатшою людиною світу завдяки готовності прийняти ідеї, які не запрацюють. «Робити зухвалі ставки — це і є експериментування, — пояснює Безос, — а експериментування означає не знати заздалегідь, чи спрацюють вони». Лідери майбутнього розуміють, що без невдач не буває успіху, а без помилок не буває прогресу.
Звичайно, ця схема спрощена, як і будь-яка інша. Не обов’язково кожен із нас повинен бути на 100% подібним на одну з чотирьох перерахованих категорій. Але для більшості вибір однієї з них трохи спростить роботу над кардинальними змінами. Ніхто не гарантує, що таким чином ви створите благополучне майбутнє для вашої компанії або самого себе. І все ж, якщо кожен визначиться з відповідним способом мислення, то буде легше знайти своє місце у майбутньому.
У будь-якій сфері лідерами є ті люди, які ведуть свої компанії вперед і здатні під іншим кутом подивитися на щоденні дії, переосмислити і оживити пропоновані продукти та послуги, а також сміливо експериментувати з планами на майбутнє. До якого типу належите ви?
Оригінал — Біл Тейлор
Адаптований переклад — Ліля Гук
Зображення — Unsplash
