Так звучить молитва аеророзвідника

Ми виїжджаємо в темряві, щоби встигнути на ротацію «по сіряку». Екіпаж із трьох людей, у броні і зі зброєю, ледве вміщається в машину. Детектор дронів раз по раз пищить, але нам фортунить, та й погода у поміч. Погода для заїзду на позиції правильна: вранці полями стелиться туман, низькі хмари закривають пів неба. 

Погода для заїзду на позиції правильна, а от для роботи — гірша. Хлопці сподіваються, що впродовж наступних трьох днів будуть «віконця», коли хмари не надто низько і немає сильного вітру. Восени через погоду працюють менше, ніж зазвичай. Наступної нагоди для роботи «Вектором», розвідувальним дроном екіпажу, доведеться чекати — тому вкрай важливо, щоби в цей виїзд усе вдалося.

Дронарі стають новою піхотою

— Заїбали літати, — обурюється пілот. Він моніторить небо через планшет: над позицією літають ворожі розвідники «ЗАЛА», у кутку сектора червоніє «Зала» з «Ланцетом». 

— От да, хулі в них нічого не ламається? Країна, наприклад. Або вождь, — відгукується штурман. 

В екіпажі на цій ротації — троє: пілот Боря, штурман Каноїст і технік Лук. Світає, і хлопці нудяться: небо «червоне», не можемо ні запустити літак, ні навіть відійти в туалет, щоб не демаскувати позицію. 

Росіяни активно шукають злітно-посадкові майданчики та пілотів. Якщо знайдуть — не шкодують засобів ураження, артилерії, дронів і КАБів. Але в цю гру можна грати удвох: так само російських пілотів і точок зльоту шукає наша розвідка. Шукають за антенами, генераторами, слідами від заїзду на позиції і необережним рухом у посадках. Програє той, кого знайдуть першим. 

Посадка розташована близько до лінії зіткнення, ще ближче — до сірої зони. Слухаєш, як співають та гупають КАБи, лягають навколо, трясеться бліндаж, літає-дзижчить-бринчить черговий дрон («Пам’ятай, всі дрони — ворожі за замовчуванням»). Насипає артилерія, зараз наша, потім ворожа, потім наша. Коли чуємо «стрілкотню» — трохи напружуємось. 

Зі штабу передали попередження, що росіяни під