Мовчазна земля – Reporters.

09:00

загальнонаціональна
хвилина памʼяті

Мовчазна земляМовчазна земля
Reporters, Репортажі

Мовчазна земля

Фотограф Іван Самойлов документує, що війна лишає по собі у нашій землі
Іван Самойлов
30.03.2026
Іван Самойлов
30.03.2026

Україна — одна з найбільш замінованих країн у світі. Станом на середину 2025 року понад 137 тисяч квадратних кілометрів її території потенційно забруднені вибухонебезпечними залишками війни — це майже чверть площі держави. На Харківщині таких земель понад 40 відсотків.

Фотограф та відеограф Іван Самойлов народився і виріс у Харкові. Він документує наслідки повномасштабного вторгнення з 2022 року — і ця серія для нього особиста. Червоно-білі маркери розмінування, що тягнуться вздовж доріг і полів, стали новим елементом знайомого пейзажу. Поруч із ними — люди, які лишились: копають город, тримають курей, живуть.

Самойлов знімає міни й снаряди як натюрморти — на чорному тлі, уважно, майже музейно. Така собі інвентаризація: ось що лежить у землі, де ростуть огірки. Вибухові речовини забруднюють ґрунти й воду, руйнують міграційні шляхи тварин, отруюють екосистеми важкими металами — повільно і непомітно, навіть після знешкодження.

Повернення цих земель до безпечного використання може тривати десятиліттями. Але люди на них — вже зараз.

Ця серія створена у межах стипендійної програми для молодих фотографів, започаткованої незалежним документальним проєктом Living the War, за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». 

Зі 150 заявок відібрали шістьох фотографів, які протягом чотирьох місяців розробляли власні теми. Їх супроводжували досвідчені ментори, зокрема Михайло Палінчак й кураторка Катерина Радченко. Фінальні роботи презентували на виставці, створеній за підтримки Nova Ukraine у співпраці з Національним ботанічним садом імені М. М. Гришка Національної академії наук України.

Спадкоємці

Шістнадцятий номер журналу літературного репортажу та документальної фотографії Reporters — про тяглість поколінь, яку в нас відібрали, і спадок, який ми знову набуваємо і прагнемо передати нащадкам.

Меншовартість, яка доймає багатьох українців, тягнеться звідти — від пограбованих і вбитих людей, наших предків, які в кожному поколінні мусили вибудовувати все з нічого, а не множити традицію. Сьогодні ми — чи не перше за довгий час покоління, яке знову має що передати, ба більше, навіть зачерпнути трохи спадку з минулого. Покоління, якому дістанеться цей спадок, частково вже тут — і от-от прийме на себе країну. Ми ще не знаємо, якою вона стане для них: країною війни чи країною після війни. Що опиниться в руках і на плечах цих людей — матеріально й морально, — значною мірою залежить від нас.

Придбати

Запросіть друга до Спільноти

Вкажіть, будь ласка, контактні дані людини, яку хочете запросити

Придбайте для друга подарунок від TUM

Вкажіть, будь ласка, контактні дані цієї людини, щоби ми надіслали їй посилку

Майже готово

Вкажіть ще, будь ласка, своє ім’я та емейл.

Дякуємо і до зв’язку незабаром!

Вхід в кабінет

Відновлення пароля

Оберіть рівень підтримки

Вітаємо у спільноті!

Ваша підтримка буде активована впродовж 10 хвилин. До зв’язку незабаром. Повернутися до читання