Необхідність вижити

Психолог-психотерапевт про те, як війна змінює нас і як реагувати на ці зміни

5 Грудня 2022

Зараз я дивлюсь на наше життя після початку повномасштабної війни як на історію, що змусила більшість учитися виживати в новому, невідомому для нас світі. Життя кожного з нас докорінно змінилось, і кожен почав свій довгий шлях, про який колись напишуть книжки.

Наші дороги не однакові — в когось вони пролягають через фронт, у когось через окупацію, а в когось — через укриття, переховування, очікування. Чиїсь дороги ведуть на захід — на захід нашої країни чи ще далі на захід, за межі війни. Наші дороги ведуть нас крізь випробування самооцінки, стосунків, мрій про майбутнє.

Війна змінює, і змінює не запитуючи, чи ми до цього готові, не питає, куди ми прямували, куди вели наші довоєнні шляхи. Для мене дуже важливо — усвідомити, що життя кожного з нас змінилося повністю. Бо я так часто чую, мовляв, нам ще нічого, ми, дякувати Богові, у відносній безпеці, в нас іще порівняно все гаразд. Але я кажу: ні — не слава Богу, не все гаразд — ми живемо в країні, де триває війна. Війна змінює абсолютно все — наші думки, емоції, тілесні реакції, побут, економіку нашої країни, наші стосунки і все кожнодення.

Визнання того, що все змінилось, є дуже важливим. Бо воно пояснює нашу втому, нашу тривогу, депресивні симптоми — ми вже тривалий час живемо в режимі постійної напруги і виснаження.

Якщо довоєнне життя пропонувало нам ідею розвитку, то життя в час війни найчастіше змушує до ідеї виживання. Виживання — це життя на межі власних можливостей, це пошук ресурсів, які дозволяють просто не зламатись, просто рухатись уперед, просто проживати ще один день.

Це інший стосунок до самого поняття ресурс — бо ресурс виживання — це необхідність, а не розкіш, — це ті краплинки сили, що дозволяють проживати найскладніші часи нашої історії.

Ресурси війни — це також усвідомлення факту виснаження, це не применшення нашого внеску й залучення в цю війну. Бо з цього починається ще одна дорога — до пошуку ресурсу в екстремальних умовах виживання.

Війна довга й холодна. У березні 2022 року ми мали багато накопиченого ресурсу — ми просто мали силу, бо були сильними, бо наше довоєнне життя забезпечувало нам певний запас ресурсу. Але наші ресурси вичерпні. 

Якщо ми визнаємо, що війна зачіпає кожного, що війна — це про виживання, то ми також усвідомлюємо, що має бути спосіб вижити в цій війні і що він назагал відрізняється від усього, що ми робили раніше, коли основною ідеєю нашого життя був розвиток, а не виживання.

Психотерапевти Віктор Франкл (автор книжки «Людина у пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі» — TU) і Едіт Егер (авторка книжки «Вибір» — TU) багато писали саме про виживання в екстремальних умовах, що довго тривають у часі і не мають дати завершення. Я дуже люблю ці історії, бо вони зіставляються з тим, що зараз переживаємо ми.

Це справді схоже на те, що зараз діється з нами, — нам треба вижити, не знаючи дати завершення війни. Це дуже важливо — жити з невизначеністю.

Історії Франкла і Егер дають нам важливу підказку, що заважає, а що навпаки допомагає вижити за таких умов.

Отже, в концтаборі найчастіше вмирали ті, котрі чекали звільнення «за два тижні». Бо тоді на підсвідомому рівні ми розраховуємо свій внутрішній ресурс на короткий період. У концтаборі за надскладних умов, коли цей час спливав, люди просто вмирали, бо не було сил навіть для виживання. 

У нашій війні перечікування «двох тижнів» щоразу веде до розчарування, а, отже, до виснаження й до втрати снаги до життя у довготривалій перспективі.

Також найчастіше не виживали в концтаборі ті, що зовсім не вірили у визволення. Бо психіка не розробляла моделей для виживання. Це ж стається і з нами, коли ми зовсім втрачаємо віру в перемогу.

Натомість першим фактором, що сприяв виживанню, була просто можливість виконувати свою роботу кожного дня — те, що можеш, на своєму локальному рівні. Це дуже важлива стратегія, бо вона дозволяє постійно бути присутнім у теперішньому моменті, постійно рухатись уперед, завжди мати маленький план на сьогодні, якого варто дотримуватись. А коли маєш план — то маєш мету вижити нині.

Ще один важливий фактор — наявність ідеї, для чого потрібно вижити, — мати мрію, куди повернешся після концтабору, чим займешся, кого хочеш побачити і яке життя прожити, а також — яку справу хочеш реалізувати по завершенню всього, що зараз відбувається з тобою.

І для мене це також відповіді на питання — як вижити нам у цій війні:

Визнати факт того, що війна стосується нас особисто і наше життя не мало б мати тих випробувань, які ми зараз проходимо.

Памʼятати, що дбати про ресурс — це не про слабаків — це про необхідність мати силу прожити завтрашній день.

Не чекати, що війна закінчиться завтра, але вірити, що війна закінчиться, бо всі війни, зрештою, закінчуються.

Мати завдання на кожен день. Я це називаю рутинізувати своє життя. Бо рутина сворює передбачуваність, а передбачуваність дає відчуття контролю.

Розраховувати свої сили на завтра. І памʼятати, що кожне завтра має своє завтра. Одного завтра закінчиться війна, але, допоки цього не трапилось, нам потрібно мати силу.

Мати мрію про те, як зміниться наше життя по війні, — це допоможе продовжувати шлях, коли нічого іншого не лишається.

Володимир Станчишин, психолог-психотерапевт, керівник Центру психічного здоров’я «Лабораторія змін», автор книг «Стіни в моїй голові», «Для стосунків потрібні двоє», «Емоційні гойдалки війни».

Цей текст створений завдяки системній читацькій підтримці. Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians і допомагайте нам публікувати ще більше важливих і цікавих історій.

Якщо ви хотіли б поділитися своїми думками, ідеями чи досвідами і написати колонку, то надсилайте листа на емейл — [email protected].

Погляди, висловнені у матеріалі, можуть не співпадати з точкою зору The Ukrainians Media. Передрук тексту чи його частин дозволений лише з письмової згоди редакції. Головне зображення створене за допомогою технології штучного інтелекту у нейромережі Midjourney.

Запросіть друга до Спільноти

Вкажіть, будь ласка, контактні дані людини, яку хочете запросити

Придбайте для друга подарунок від TUM

Вкажіть, будь ласка, контактні дані цієї людини, щоби ми надіслали їй посилку

Майже готово

Вкажіть ще, будь ласка, своє ім’я та емейл.

Дякуємо і до зв’язку незабаром!

Дякуємо за покупку!

Ваша підтримка буде активована впродовж 10 хвилин. До зв’язку незабаром. Повернутись до статті

Вхід в кабінет

Відновлення пароля

Оберіть рівень підтримки