Погляд на Полтаву: без імперських міфів і лінз

[Ця колонка створена завдяки читачам і читачкам The Ukrainians Media, які системно підтримують якісну незалежну журналістику. Доєднуйтеся, щоб таких матеріалів було ще більше!]

§§§

Я приїхала до Полтави у квітні 2022 року — вперше з початку повномасштабного вторгнення. Великдень у той рік особливо важливо було святкувати вдома. Потяг Київ — Харків надовго зупинявся у полі, й дорога до Полтави була вдвічі довшою, ніж раніше — до великої війни. Полтава видавалася мені тоді спокійнішою й більш залюдненою, ніж Київ чи Харків. Ці три міста — три артерії мого життя. Але куди більше мене вразила картина на шляху до Диканьки: ворог відступив від Київщини, проте лишався на Харківщині, і Полтава готувалася до можливого просування росіян — зобабіч дороги копали шанці. Приголомшило мене те, що ці нові укріплення поставали на історичному місці — місці битви під Полтавою 1709 року, одного з епізодів Північної війни. Протягом наступних років війни Росії проти України ми не раз відчуватимемо, як минулі часи переплітаються із сучасністю і як на поверхню проступають пласти історії, яку ми забули або яку — частіше — у нас забрала (переписала, вкрала) імперія.

У той момент побаченої наяв співприсутності минулого і сучасного я збагнула, що, аби зрозуміти Полтаву, ви маєте знати її історію на кілька століть углиб.

Насправді я ніколи не жила в Полтаві. Моє село біля сотенного містечка Зінькова ближче до Охтирки на Сумщині. Оскільки в нас немає залізниці, діти з моїх теренів, закінчивши школу, найчастіше обирали ближчі міста для продовження навчання — Полтаву, Харків, рідше Суми і геть рідко — Київ. Це наша приватна географія. В моїй особистій історії Полтава б