«Геть від Москви, дайош Європу!».
Це гасло приписують Миколі Хвильовому, українському письменнику, якого довели до самогубства російські більшовики на початку ХХ століття. Хоча Хвильовий був радше натхненником, аніж автором цього гасла. Він, як і те російське поріддя, також був лівим. Та чи мало це для російських комуняк бодай якесь значення? Росія всюди, куди могла простягнути свої скривавлені пазурі, завжди знищувала навколо себе всіх, хто не хоче бути росіянином. А бути росіянином означало й означає бути або членом зграї злочинців, або одним із рабів, якими керує ця зграя. Чи можеш стати ідіотом, що зрештою не убезпечує тебе від ролі покидька чи раба. І навіть написавши роман про ідіота, від цього не врятуєшся.
Тож якщо прагнеш вільного життя для себе та власних нащадків, тікай якнайдалі від цього збоченого світу, російського світу смерті.
І тому «гасло Хвильового» актуальне для нас дотепер.
Єдиним способом виживання України, як і сто років тому, є втеча від «східного сусіда», тотальна вестернізація. Бо якщо від нього не втечеш, то він прийде вбивати тебе і твоїх дітей.
Та вестернізація може бути різною, адже питомою характеристикою вільного західного світу є його розмаїття. Ми маємо не копіювати якусь одну суспільну модель, а творчо комбінувати елементи організації суспільств різних західних країн, ураховуючи специфіку нашої культури й історії. Зрештою, навіть Захід, як не парадоксально, географічно не тільки західний.
Захід — це не тільки те, що на захід від нас: європейські країни, США, Канада. Захід — це не географія, а спосіб життя. Якби це було не так, то чим би була Австралія та Нова Зеландія? Що б означав поділ Кореї на Північну та Південну? І чому Японія, що ще далі на схід, є нашим союзником у боротьбі з Росією, що поруч із нами? І як нам взагалі зрозуміти Азію, Африку та Південну Америку? Сьогодні говорять про глобальний Південь, але й у ньому є свій Захід і Схід. І цей поділ не конче географічний.
Я волів би думати не про Захід і Схід чи Північ і Південь, а про людство, не втрачаючи його… нашу розмаїтість. Та саме сучасний західний триб життя чи не найперший у нашій історії, в історії людей – ні, не забезпечив, але бодай дав надію на цю розмаїтість, а, отже, на наше виживання, на те, що в цьому світі й надалі житимуть люди, що людство існуватиме й надалі як розмаїта єдність людей.
Розмаїтість цивілізованого західного світу зумовлює його відкритість до чужого. Але сьогодні моя країна закрита. Зі сходу ця закритість втілена у лінії фронту. Звідти на нас пре російське зло. Втім, я також не можу запросити гостей із Заходу та й з інших країн на рідну землю, бо тут росіяни, які несуть смерть усім. І це дуже важливий досвід для всіх цивілізованих людей. Досвід загрози людству, яку несуть російські нелюди, і водночас наш досвід презирства й ненависті до російських знавіснілих покидьків, які прийшли до нас убивати, ґвалтувати, руйнувати та красти, які шантажують увесь світ ядерною катастрофою.
Та я хочу, аби європейці та люди зі всього світу приїздили до нас не лише для того, аби зненавидіти російській світ смерті, а насамперед для того, щоб закохатися в Україну, полюбити її так, як любимо її ми.
Український досвід може стати європейцям у пригоді й з інших причин.
По-перше, побачивши на власні очі всі жахи російського світу смерті, вони нарешті зможуть збагнути, що Росія не є частиною нашого спільного цивілізованого світу, а «російська культура» є лише інструментом леґітимації та поширення цього жаху.
По-друге, сучасний український досвід — це досвід боротьби за такі цінності нашої цивілізації, як свобода, гідність, справедливість, зрештою, право людини на щастя й життя. Право на реалізацію цих цінностей у власному існуванні громадяни цивілізованих країн отримують від народження. Натомість Росія намагається їх знецінити та знищити, а нам доводиться їх боронити. Тож Україна важлива для решти Європи, бо саме тут точиться боротьба за те, чим є Європа не як географічний простір, а як система цінностей.
Тому, по-третє, наші союзники та партнери нарешті починають розуміти, що не лише Україні потрібна підтримка всього цивілізованого світу, а Україна сама дає йому те, без чого він не зможе існувати. Україна має остаточно стати органічною частиною західного світу, аби здійснитися як незалежна держава та оживити в цьому світі ті цінності, на яких він побудований. Але для цього з нашої землі мають забратися росіяни, бо вони руйнують фундаментальні засади нашого людського існування та несуть смерть нам і самим собі.
Водночас Україна дає надію всім поневоленим і приниженим народам світу. 2014 року ми скинули владу злодіїв, яку підтримувала Росія, і вже майже 10 років чинимо спротив російській армії зла. Свобода та гідність можливі в цьому світі, навіть якщо тобі протистоїть потужний, підступний і жорстокий ворог, який хоче позбавити тебе свободи і зневажає твою гідність.
Та росіяни знецінюють не лише свободу і гідність людини, вони знецінюють саме життя та відмовляють людині в праві прагнути щастя, пропагуючи культ смерті та страждання. Але цінності життя та щастя є універсальними для всіх людей. Тож Росія направду дегуманізує людство, підважуючи глибинні засади людського існування. В різних країнах їх розуміють по-різному. І наше західне розуміння щастя може відрізнятися від східного, та все ж таки саме давньогрецький філософ Аристотель визнав щастя найвищим благом для всіх людей. На принципі щастя ґрунтується вся західна мораль, і саме цей принцип намагається підважити Росія, прирікаючи людство на нещастя та страждання.
Тому для нас на початку ХХІ століття залишається таким актуальним гасло, що приписують нашому письменнику Миколі Хвильовому, який вкоротив собі віку в жахливій російській комуністичні імперії на початку ХХ століття:
«Геть від Москви, дайош Європу!».
Вахтанґ Кебуладзе, філософ, публіцист, лавреат премії імені Юрія Шевельова.
Цей текст створений завдяки системній читацькій підтримці. Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians і допомагайте нам публікувати ще більше важливих і цікавих історій.
Якщо ви хотіли б поділитися своїми думками, ідеями чи досвідами і написати колонку, то надсилайте листа на емейл — [email protected].
Погляди, висловлені у матеріалі, можуть не співпадати з точкою зору The Ukrainians Media. Передрук тексту чи його частин дозволений лише з письмової згоди редакції. Головне зображення створене за допомогою технології штучного інтелекту у нейромережі Midjourney.
