[Текст опублікований за підтримки Work.ua — сайту із пошуку роботи №1 в Україні]
Ринок праці сміливо увійшов у ХХІ століття. Але чому це не відбувається з нашою освітньою системою?
Сьогоднішня робота суттєво відрізняється від тієї, яку виконували представники попереднього покоління. Усі ми існуємо у робочому світі, який настільки мінливий і неймовірний, як ніколи дотепер. Дні, коли люди могли працювати по 40 років на одній роботі і залишати її, отримавши хорошу пенсію, давно минули. Зараз у США середній показник часу роботи на одному місці — 4,2 роки. Ще цікавішим є той факт, що 35% навичок, які наразі потрібні працівникам, будуть замінені іншими до 2020 року.
Такі швидкі темпи зміни у роботах та необхідних навичках вказують на зростаючу потребу їхнього оновлення. Згідно з результатами нового звіту Світового економічного форуму про робочу перекваліфікацію, один із чотирьох дорослих зіштовхується з проблемою невідповідності власних навичок тим, які потрібні йому для ефективної роботи на теперішньому місці праці.
Навички для іншого століття
Якщо говорити коротко, то ось у чому полягає проблема: можливості працевлаштування, що представлені нам сьогодні — це роботи ХХІ століття. Але підхід більшості людей до виконання цієї роботи застряг десь у сторіччі попередньому. Так само як і спосіб навчання та виховання дітей.
У ХІХ столітті спостерігалася значна урбанізація населення. Початкова та середня школа були розраховані на підготовку людей для «нового» світу, до канцелярської та ручної роботи у містах.
У ХХ столітті домінуючими були роботи на фабриках та заводах. Використовувалася освітня система минулого століття, до якої було внесено кілька модифікацій, що орієнтувалися на підготовку хороших робітників фабрик та їхніх керівників. Менеджмент зосереджувався на пошуках інструментів для оптимізації такого типу роботи: операційна ефективність, деякі управлінські підходи Six Sigma тощо. Управління здебільшого здійснювалося напряму, віч-на-віч, а медичне страхування та соціальні пакети, як і інші переваги, втискалися у незмінні робочі контракти.
У ХХІ столітті перед нами відкриваються нові моделі роботи — наприклад, віддалена або фріланс. У найбільш розвинених компаніях команди вчаться бути більш спритними й гнучкими, працювати з віддаленими командами та дистриб’юторами та адаптуватися до умов, які постійно змінюються. І саме таке майбутнє у більшості професій.
Освіта, наразі, пасе задніх. Ми досі відправляємо дітей до шкіл, де вони навчаються за застарілими методиками. Модель, за якою здійснюється навчання, по суті не здатна підготувати молоду людину до такого мінливого світу. По завершенні чотирирічного навчання, знання та навички, якими володітиме випускник, уже стануть неактуальними.
Окрім того, навчання без відриву від виробництва не буде достатньо, щоб заповнити прогалини у знаннях чи уміннях. Світовий економічний форум звітує, що 63% робітників США говорять, що впродовж останніх 12 місяців вони брали участь у навчаннях, що були пов’язані з роботою. А роботодавці повідомляють про те, що зараз відчувають найбільший дефіцит талантів із 2007 року.
Як діяти людям
Враховуючи ситуацію, що склалася, працівники повинні проактивно розвивати свої навички. Іншими словами, вам потрібно чітко усвідомити, що ви повинні безперервно навчатися й тренуватися. Затямте — тільки ви відповідальні за власну освіту. Робіть це і ви зможете вдосконалювати свою конкурентоспроможність на ринку праці.
Перший крок — запитати себе: мої навички досі затребувані? Які перспективи цих навичок? Які навички мені потрібно розвинути або опанувати, щоб підвищити потенціал своїх доходів у найближчі роки?
Робіть цю вправу кожних декілька років. Якщо кожна ваша навичка на роботі впродовж п’яти років втрачає половину своєї цінності, то варто кожних два-три роки переоцінювати власні навички та набувати нові якомога раніше, доки стало не пізно.
Якщо ви водій вантажівки, ви вже мали б помітити, що автоматизовані транспортні засоби становитимуть загрозу вашій постійній зайнятості — нехай не зараз, не в наступному році, але дуже скоро, через якихось 5-10 років. Не чекайте доки автоматизовані вантажівки стануть звичним явищем на дорогах, починайте розвивати навички, які будуть потрібні для вашої наступної роботи. Почніть працювати уже цьогоріч, і ви будете готові, коли цей момент настане.
Не думайте, що вам необхідно відразу повністю себе змінити. Перш за все, пам’ятайте, що більшість навичок, які використовуються у професіях, які «вимирають», можуть знадобитися у багатьох нових професіях, кількість яких також постійно зростає. Вам потрібно визначити, які саме навички вам потрібні, а тоді вирішити, що для цього необхідно змінити. Працюючи з комп’ютерною технікою, ми навчилися ділити великі проблеми на невеличкі завдання, що дозволило нам легше й поступово вирішувати їх. Вам не потрібно за одну ніч перетворитися із шахтаря у дослідника даних. Але ви можете опанувати основні вміння, які допоможуть вам стати на омріяний шлях.
Коли ваша кар’єра розвивається, приймайте рішення щодо працевлаштування орієнтуючись на те, чому зможете навчитися. Пріоритетними визначайте ті робочі місця, де ви можете здобути більше нових знань і вмінь.
Що можуть зробити компанії
Ми не можемо покласти всю відповідальність на працівників. Компанії та уряди мають моральний обов’язок навчати працівників краще, ніж вони роблять це зараз.
Компаніям слід пропонувати своїм працівникам, як постійному штатному складу так і фрілансерам, гнучкіше навчання. У багатьох компаніях керівництво не бажає цього робити. «А що коли ми підвищимо кваліфікацію свого працівника, а він перейде до конкурентів?» — запитують вони. Відповідь проста: «А що, коли ви не підвищите його кваліфікацію і він залишиться?».
Компанії повинні виходити за рамки менталітету «не моя проблема». Якщо ніхто не бере на себе відповідальність за підготовку, просто припускаючи, що цим займеться хтось інший (компанія, університети, уряд), то у результаті ми матимемо класичну спільну трагедію. Замість цього кожен із нас повинен зробити особистий внесок у роботу над розвитком навичок працівників.
Значну роль у цьому відіграє державно-приватне партнерство, результатом якого є забезпечення місць для стажування, навчальної практики, а також професійна підготовка молоді на місцях, де вища освіта не обов’язкова, але потрібні специфічні професійні навички. Така освітня модель отримала значний успіх у інших країнах, наприклад у Німеччині та Швейцарії. Забезпечуючи розвиток у дорослих технічних навичок, обидві країни продемонстрували хороші результати. Їхній досвід можуть використовувати інші країни.
Не чекайте! Вже зараз беріть відповідальність за власне майбутнє і починайте працювати над отриманням навичок, які вам знадобляться через п’ять років. Незалежно від того, чи ви водій вантажівки, чи дослідник, єдина наперед визначена умова вашої стабільної роботи — безперервне отримання нових навичок впродовж кар’єри та постійне навчання.
Оригінал — Stephane Karsiel
Адаптований переклад — Ліля Гук
Зображення — unsplash.com
