Спадкоємці відповідальності

12 років тому у The Ukrainians Media вийшло інтервʼю з Богданом Гаврилишиним — людиною, яку називали найвпливовішим українцем у світі. Професор, економіст, громадський діяч, візіонер, радник світових та українських лідерів — Богдан Гаврилишин своєю працею та ідеями протягом життя допомагав Україні розвивати свій потенціал.

Сьогодні його справу провадить Фонд Родини Богдана Гаврилишина. Завдяки праці його спадкоємців Україна продовжує свій рух, аби стати більш демократичним та ефективним суспільством.

З нагоди святкування 100-річчя Богдана Гаврилишина ми спитали тих, хто надалі втілює його ідеї, про те, що запитували у самого пана Богдана, — аби продовжити цю розмову крізь роки та покоління.

Цей матеріал створений у партнерстві з Фондом родини Богдана Гаврилишина

Читайте до теми

Богдан Гаврилишин

Розмова із відомим українським економістом та громадським діячем

Богдан Гаврилишин

Якими цінностями має керуватися людина, щоб досягти успіху?

Треба інколи мати трохи щастя. Треба бути в доброму місці в добрий час. Складно, непередбачувано? А знаєте, я думаю, що щастя можна викликати, що його можна спровокувати. Усе просто — для цього треба справді буйно мріяти! Не треба починати із якихось бізнес-планів, стратегій. Усе це змушує мислити у певних рамках. Мрійте собі сміливо!

І ще одна передумова успіху — це цікавість. Треба вчитися увесь час.

І третє — слід мати ясні, чисті принципи поведінки. Треба вибрати для себе певний спосіб, розуміти, що важливе для вас і чого ви хочете досягти. Треба мати власну візію і ясне бачення. Треба бути чесним, говорити правду. І лише правду. Якщо не виходить, то треба просто уникати казати правду (хоча це буває боляче), але ніколи не брехати. Треба вміти давати натхнення іншим, вміти їх запалити і мобілізувати.

Надзвичайно важливо бачити добро в людях. Усі ми розуміємо, що в кожній людині є як добрі риси, так і злі. Важливо бачити перше.

Одна порада для молодих українців.

Буйно мріяти і вірити у свої сили!

Наталка Цмоць

Посол Канади в Україні (серпень 2023 — Липень 2026)

Неминуща спадщина Богдана Гаврилишина є життєво важливою дорожньою картою для стійкості, демократичного майбутнього та глобальної інтеграції України. Його життя втілює справжню історію успіху по-канадськи: коли біженець-лісоруб перетворився на інтелектуального гіганта світового рівня, який протягом десятиліть формував долю незалежної України.

Бачення Богдана Гаврилишина залишається неймовірно актуальним для українців як на Батьківщині, так і в діаспорі, коли вони протистоять викликам оборони та майбутньої відбудови країни. Його акцент на ефективному врядуванні та соціальній відповідальності слугує планом для побудови сучасної, демократичної та успішної України. Він уособлював те, як українці за кордоном можуть зберігати палку любов до своєї Батьківщини, водночас активно інвестуючи світовий досвід та ресурси в її розвиток.

Він учив українців дивитися назовні, переймати найкращі світові практики та позиціонувати Україну як ключового учасника глобальної стабільності, а не просто отримувача допомоги. Через Фонд Родини Богдана Гаврилишина його спадщина нагадує, що міцні держави будуються на сильних інституціях та етичному лідерстві.

Як канадійка, я безмежно пишаюся тим, що Канада прийняла його як переміщену особу після Другої світової війни, давши йому основу для навчання в Університеті Торонто і становлення як всесвітньо відомого економіста, співзасновника Всесвітнього економічного форуму та члена Римського клубу.

12 років тому ми спитали у пана Богдана: «Якими цінностями має керуватися людина, щоб досягти успіху?». Як би ви відповіли це питання?

Розмірковуючи про те, чим пан Богдан поділився десятиліття тому, я вважаю, що справжній успіх — як особистий, так і національний — повинен ґрунтуватися на певному наборі фундаментальних цінностей, які він продемонстрував під час свого служіння Україні та її розбудові.

Відповідальність. Справжній успіх починається тоді, коли ми беремо повну відповідальність за свої дії та їхній вплив на суспільство — цінність, яку Гаврилишин кодифікував у своїй «Декларації обов’язків людини».

Доброчесність. Узгодження своїх дій з етичними принципами, особливо коли ніхто не бачить, коли часи — важкі або коли доводиться орієнтуватися у складних політичних ландшафтах.

Смиренність. Постійна готовність вчитися в інших, визнавати помилки та вислуховувати різні погляди — саме та якість, яка дозволяла йому ефективно працювати у різних культурах.

Співпраця. Усвідомлення того, що монументальні виклики, такі як перемога та відбудова, можуть бути досягнуті лише через спільні зусилля, партнерство та позапартійну єдність.

Одна порада для української молоді.

Моя головна порада молоді України — активно ставати до лідерства вже сьогодні та наполегливо шукати можливостей для міжнародного навчання.

Не чекайте майбутнього, щоб успадкувати країну; ви формуєте її просто зараз. Опановуйте нові технології, вивчайте іноземні мови та будуйте глобальні зв’язки, але завжди спрямовуйте свої знання на локальні потреби ваших громад. Наслідуйте приклад пана Богдана: використовуйте світові знання для розширення можливостей своєї Батьківщини, залишайтеся позапартійними у своєму прагненні до розбудови держави та пам’ятайте, що ваша енергія, інноваційність та доброчесність є найпотужнішими активами України для довгострокової трансформації.

Олександр Свистун

пластун, член куреня «Велике племʼя Лісові Чорти», військовослужбовець 102-ї окремої бригади територіальної оборони

Богдан Дмитрович — унікальна особистість, зустріч із якою справді ділить життя на «до» і «після». Попри те, що він уже реалізувався як науковець, дипломат та інтелектуал світового рівня, йому завжди було щиро цікаво спілкуватися з новими людьми, особливо з молоддю. Він часто повторював, що в кожної людини можна чогось навчитися, адже кожен є унікальним і в чомусь кращим за інших. Саме ці прості, але глибокі істини разом із його закликом «Буйно мрійте» стали для мене дороговказом, особливо в ці непрості для України часи.

Для мене Богдан Дмитрович є живим доказом того, що попри всі життєві випробування, негаразди й навіть особисті трагедії можна не лише продовжувати жити, а й знаходити в собі сили змінювати світ на краще. Його життя показує, що справжній успіх вимірюється не лише власними досягненнями, а й тим, скільки добра та можливостей ти залишаєш іншим.

12 років тому ми запитали пана Богдана: «Якими цінностями має керуватися людина, щоб досягти успіху?». Як би ви відповіли на це запитання?

Бачити в людях їхні найкращі якості та допомагати їм розкриватися. Гуртувати навколо себе спільноту однодумців і розвивати її власним прикладом. Адже справжнє лідерство починається не зі слів, а з особистої відповідальності та щоденних вчинків.

Одна порада для української молоді.

Прочитайте книгу Богдана Гаврилишина «Залишаюсь українцем». Вона дає не лише відповіді на багато запитань, а й віру в те, що одна людина здатна змінювати світ. І головне — не опускайте рук. У будь-якій справі, яка приносить користь людям і Україні, прагніть не бути пересічними. Намагайтеся щодня ставати трохи кращими, ніж були вчора.

Тарас Панасенко

співзасновник мережі мультимаркетів «Аврора»

Для мене Богдан Дмитрович — приклад глобального мислення та абсолютної віри в потенціал України. Його постать показала, що український бізнес може бути не просто локальним гравцем, а будуватися за найкращими світовими стандартами, зберігаючи при цьому глибокі ціннісні орієнтири.

На мене сильно вплинула його ідея про те, що бізнес — це інструмент трансформації суспільства. В «Аврорі» ми з командою з самого початку будували не просто мережу магазинів, а систему, засновану на Lean-підході, постійному вдосконаленні (Kaizen) та довірі до людей.

Сьогодні бізнес не може бути пасивним спостерігачем, він має бути активним учасником змін. Для «Аврори», як і для всього українського бізнесу, це означає підтримувати економіку: забезпечувати прозорість та сплачувати податки; створювати та зберігати робочі місця; підтримувати Сили оборони та соціальні ініціативи; інвестувати в логістику й нові технології, навіть коли є ризики.

Богдан Гаврилишин вірив, що майбутнє країни визначається наявністю критичної маси відповідальних людей. Якщо бізнес сьогодні керуватиметься візією, а не короткостроковою вигодою, ми зможемо побудувати сильну, стійку та інноваційну українську економіку.

Я переконаний, що успіх неможливий без чесності, відповідальності та постійного розвитку.

Чесність формує довіру, а без довіри неможливо побудувати сильну команду чи успішний бізнес. Відповідальність означає готовність виконувати свої зобов’язання і не перекладати провину на інших. А постійний розвиток — це розуміння, що світ змінюється щодня, тому потрібно весь час навчатися, бути відкритим до нових ідей і не боятися визнавати власні помилки.

Саме ці цінності, на мою думку, дозволяють не лише досягти успіху, а й зберегти його.

Одна порада для української молоді.

Не чекайте ідеального моменту. Починайте діяти вже сьогодні.

Не бійтеся брати відповідальність, пробувати нове, помилятися і знову рухатися вперед. Найцінніший досвід приходить через практику, а не через очікування. Україна потребує людей, які готові створювати нові продукти, будувати компанії, працювати чесно та брати відповідальність за майбутнє країни. Саме від таких людей залежить, якою буде Україна через десять-двадцять років.

Маріанна Єлейко

голова Фонду Родини Богдана Гаврилишина

Я не була особисто знайома з Богданом Дмитровичем. Я, звісно, знала про нього, але не була на жодних лекціях чи зустрічах. Та коли почала працювати у фонді, який заснувала його родина, аби продовжити справу батька, то наче познайомилася з ним. Було відчуття, наче я знала його всі ці роки.

Говорячи про Богдана Гаврилишина, зазвичай говорять про величину і масштаб: що він був співзасновником економічного форуму в Давосі, членом Римського клубу. Що пройшов шлях від лісоруба до людини, яка консультувала державних лідерів. Але замість цього можна показати невеличке відео, як він у свої 85 років танцює з молоддю на події Ліги інтернів. Він любив життя. Він любив людей. Він любив молодь. І ця любов була простором довіри та якісної взаємодії між ним і молоддю.

Саме Богдан Дмитрович сказав, що основою нової парадигми світу будуть, зокрема, дві цінності — відповідальність та взаємодія. Тоді його «Декларація відповідальності людини» сприймалася дещо теоретично. Але після 2022 року ці цінності проникли глибоко в багатьох українців. Ми буваємо дуже скептичні щодо себе, мовляв, ми недостатньо відповідальні чи недостатньо взаємодіємо. Так, це трапляється. Але я вважаю, що ми навчилися добре взаємодіяти всередині спільнот. Я бачу поступ у тому, як відбувається взаємодія між українським громадянським суспільством, бізнесом, владою. Бо у нас немає іншого шляху.

Команда і спільнота фонду продовжують ідеї Богдана Гаврилишина — і ми робимо це тому, що віримо в те, що робимо. Ми не просто беремо певну візію Богдана Дмитровича і говоримо про неї — ми її актуалізуємо, розширюємо і даємо їй життя.

У різних областях України я завжди бачила молодь, яка має цей запал і енергію, бажання робити зміни, — як велику карту зоряного неба. Вона вся у світлячках, які світять і діють. А зараз бачу вже карту глобального світу, тому що багато молодих людей і в інших країнах створюють ініціативи на підтримку України — збирають кошти, організовують культурно-мистецькі події тощо. Зоряне небо збільшилося, воно запалює нові зірочки в інших країнах. В Україні підростають нові покоління тих, хто хоче тут жити. Попри скептицизм і зневіру, є багато тих, хто продовжує з патріотичним полумʼям у серці шукати цю українську ідентичність і діяти задля неї.

Нам важливо навчитися мріяти. Зараз, у часи війни, мріяти складно. Але мати великі мрії — це навігація в житті. Великі мрії українців тримають нашу боротьбу під час цієї великої війни

Пригадую, Богдан Дмитрович завжди казав про «три П»: порядність, професіоналізм, патріотизм.

Я не дуже люблю вказувати, які цінності хороші, а які — ні. Бо в кожної людини вони свої, як відбитки пальців. Але важливо плекати в собі найбільшу цінність — любов. Любов до себе, до найближчого кола, до людей, до своєї спільноти та країни, до світу, до людства загалом.

І друга цінність — наполегливість. Вона є рушієм усіх цікавих пригод, які трапляються на життєвому шляху. Коли ти є суб’єктним і активно дієш, отримуєш багато нового в житті — досвідів, людей, середовищ.

Одна порада для української молоді.

Як часто повторював Богдан Дмитрович у розмовах із молоддю: варто думати глобально, діяти локально і так само буйно мріяти.

Олександра Матвійчук

правозахисниця, очільниця громадської організації «Центр громадянських свобод», лавреатка Нобелівської премії миру, членкиня Дорадчої ради Фонду родини Богдана Гаврилишина

Я познайомилася з Богданом Гаврилишиним ще до Революції гідності. І ми його запросили до складу журі волонтерської премії «Євромайдан SOS». Це були перші роки цієї премії, і ми хотіли, щоби в журі були люди, яких можна назвати моральними авторитетами й які могли б виконувати цю функцію делікатно. Адже премія «Євромайдан SOS» — не про пошук найкращих волонтерів, а про своєрідний вибір моделей поведінки, які б хотілося підсвітити. Пам’ятаю, як ми з колегою прийшли до пана Богдана додому в Києві. Сиділи за круглим столом, він пригостив нас чаєм — це була напрочуд цікава, вибухова й дуже щира розмова. Така, яку хочеться взяти собі як намистинку.

Ідеї Богдана Гаврилишина такі актуальні сьогодні тому, що повертають опору у світі, де зруйнована міжнародна архітектура, де зростає кількість воєн і насильства, де знову точиться боротьба за те, щоб лише сильні визначали правила. Його вчення нагадує нам, що ми завжди можемо спиратися на людей. І це дуже життєствердне вчення.

Відповідальність для мене — передусім про присвоєння суб’єктивності. Люди, які не вважають себе суб’єктивними, зазвичай вірять, що все вирішують якісь змови, парад планет, фатум або транснаціональні корпорації. Такі люди не відчувають відповідальності, бо не присвоїли її собі. А для мене як для правозахисниці відповідальність — інша сторона свободи. Побутує уявлення, що свобода — це коли ти робиш, що хочеш. Насправді ні: свобода — про готовність нести наслідки своїх рішень і своєї поведінки. Ти вільний обирати, за кого голосувати, якому богу молитися, з ким створювати сім’ю, — але відповідальність за ці рішення на тобі. Саме тому це свобода: в авторитарних країнах усе це узурповане владою.

Не думаю, що відповідальність передається у спадок, але вона точно є в кожної людини й кожного покоління — і визначається її історичним контекстом і викликами, які перед нею стоять. Можна щось не доробити, спробувати «зіскочити». Проте це означає, що твої діти виконуватимуть більше роботи. Але це не тому, що ти їм передав цю відповідальність, а тому, що ти їм лишив такий світ.

Насамперед я би уточнила, що таке успіх. Бо те, що люди зазвичай ним називають — кількість фоловерів у Facebook, займана посада, частка ринку чи кількість місць у парламенті, — для мене успіхом не є. Мій учитель — філософ, письменник і в’язень радянських таборів Євген Сверстюк, якого дуже поважав Богдан Гаврилишин, — колись сказав мені, що треба бути не ефектними, а ефективними. Нав’язана концепція успіху — це про ефектність. А справжній успіх — це знайти свою справу й сумлінно виконувати те, що ти сам собі визначив.

Одна порада для української молоді.

Напевно, бути сміливими. Ті, хто зараз вчаться у школах і творитимуть наше майбутнє, насправді не дуже потребують наших порад. Але світ, який ми їм лишаємо, — далеко не світ мрії. І щоб знайти складні відповіді на складні питання в цьому світі, їм знадобиться сміливість. Це буде моя порада, якої вони не просили.

Фото надані Фондом Родини Богдана Гаврилишина